Короткое описание: Парі
Молодий равлик гуляв по доріжці саду і співав:
Казка
Молодий равлик гуляв по доріжці саду і співав:
По доріжці я повзу
Хатку на собі везу.
Не застигне нас зненацька негода
В хатці комфортна всяка погода.
Він зневажливо поглядав на кущики полуниці, які сиділи на грядці вздовж доріжки, вкриті запашними ягодами. По-перше, у них немає такої затишної хатки. По-друге: «Що вони у своєму житті бачили? – сидять собі на одному місці».
«Оце вже ні! – озвався один з кущиків полуниці. Ми пересуваємось не так швидко, як ти, та курчат по осені рахують. Б’ємося об заклад, що мої діти й онуки добіжать он до тієї яблуньки до кінця серпня», - сказав він равлику.
Равлик глянув на яблуньку. «А на що б’ємося? – спитав він. Доведеться тобі схилити свою короновану голівку перед нами», - засміявся кущик полуниці. «По руках», - сказав равлик, а про себе подумав: «Не бувати цьому», - і поповз далі. До яблуньки було далеченько, а до осені ще далі.
А кущик полуниці, віддавши смачні ягоди садівникові, випустив довгий пагін у бік яблуньки. До яблуньки він не дістав, та на кінці пагону утворився маленький кущик, який живився від великого куща і пустив своє коріння. А пагін продовжив свій шлях до молоденької яблуньки і все повторилось спочатку. Тільки тепер новий кущик полуниці живили уже два попередніх кущики.
Коли на осінь равлик приповз до яблуньки на нього чекали кущики полуниці, які виструнчились ланцюжком і міцно тримались пагонами-руками один одного.
Найменший, останній кущик, побачивши равлика засміявся: «Привіт равлику! Ми виграли парі!» «Нічого не вдієш» - подумав равлик і схилив свою короновану голівку перед такими спритними молодими кущиками полуниці.
0
