Глава 2
На дворі стояла тиша що наповнюлась туманом та легкою прохолодою. Для Чорної Пантери це було звично. Вона часто прогулювалася стежками милуючись нічним небом та спокієм ноччі. Проте прогулянка видалась довгою за звичай і Пантера вирішила піти спати .
Дойшовши до головної площі перед Замком вона щераз оглянула красу неба.
Споруда була винточена, з білго кольру, вкрита куполоподібною кришею, на верхівці виднівся білий крилатий кінь. Це була мрія народу проживавшого тут а перед цим чудовим замком була невелика площа вимощенна камінням, за площею був ліс та бібліотека де жителі могли приходити та читати різні свитки з інших країн. А за бібліотекою далі тягся невелиий струмок, по бокам будівель росли квіти різних кольорів і чарующої краси та винточеності. Зайшовши в замок Пантера побачила Королеву яка читала якийсь свиток, привітавшись із нею пішла далі до сходів що вели до її кімнати. Кімната була простою без різних оздоблень але чистою. У цій такій простій кімнаті була одна річ що робила її чарівною-це велике вікно з невеличким балконом. Втома брала верх Пантера лягла і заснула у місячно-зоряну ніччь.Ранок був дуже світлий теплий а сонячне проміння дивилося прямо їй в обличчя і немов промовляло що час вже вставати щоб обійти знову тіж самі стежки та зустрітись з друзями . Одягнувшись у чорний кожаний костюм та чорний плащь із мичем у ножнах Пантера спустилась у нижню кімнату щоб вмитись та поїсти фруктів. Кімната де всі вмивались була просторною з великими вікнами та з басейном по середині.Вмившись вона направилась по невеличкому коридорі вимощеним мрамором що переходив у їдальню. У цьому приміщенні були гарні колони, здоровий стіл та м'які сидіння одним слово все було у жіночій гармонії та нічого лишнього.
Усівшись на таке одне із сидінь та почавши трапизу як до їдальні зайшла Королева та привіталась і теж сіла частувати своїм завтрвком. Між ними зав'язався діалог.
-Ти сьогодні будеш вартувати?
-Так моя королево.-Відповіла Пантера чистячи від кожури ківі і через п'ять хвилин королева знову спитала.
-Чи можна мені з тобою?-Опустивши голову королева чикала на відповідь.
-Алеж ви знаєте ваша високість що це не можлтво адже ви цариця і маєте бути тут і слідкувати за порядком у нашій країні, а я всвою чергу на кордонах для нашої безпеки.Я думаю що ви це прекрасно розумієте Чи не так?
-Так але моє одноманітне життя занудне.-Трохи хриплим голосом прововила цариця.
-Ви можете займатись чим хочте але не кривавте своїх рук у кров, не потрібно прийде час і будут у вас пригоди. Щож дякую за компанію за сніданком , Але мені час йти.
-Так звичайно. Пантера успіхів тобі.
-Дякую моя повелителька,і вам теж.
Вставши за столу Пантера вийшла на маленьку тропу і через пів години ходьби великим дрімучим лісом добралась невеличкого мурованого посту де її чикали друзі і вірні воїни.
Лев'ячий Клик замітила що з її подрогую щось не так.
-Пантера ти чимось занепокоїна?-Начебто ні, але я відчуваю, що щось має статись.-Тихо вона проборматала і відвела свій зір кудись в далечінь.
-Ти думаєш що це цось погане?--Трохи дрожащим голосом та дивившись на одне дерево Лев'чий клик боялася що це може щось жахливе.
-Ні щось інше, це те що змінить моє життя.-Впевнео через десять хвилин відповіла наша героїння.
На дворі ліс ставав темніше і темніше, ніч приходила бистріше чим завжди. Зорі мов ті далекі ліхтарики миготіли у далечені ніби манили за собою у безну. Друзі Чорної Пантери зайшли у середину каменної башні.
-Ти впевнена що будеш тут?
-Так все буде гаразд. Після короткої розмови з подругую вона немов кравожадно вчепилась у ті ліхтарики і не випускала їх з виду.
Нічого незвичного протягом двох годин не відбувалося але раптом у небі загорілося і швидко падоло. Це щось було схоже наче на камету.
Через п'ять хвилин з великою швидкість вогняний шар упав у середину сонного лісу не потривоживши жителів.
-Що це ? Мені потрібно піти і про все дізнатися може це дарунок Бога?Після таких роздумів вона негайно піднялась і стала спускатись по сходам що вели до шляху. Пантера пробралася скрізь свої сонних подруг незамітно і дуже тихо щоб їх не розбудити.
Вона вийшла на двір і по вузькій зарощій травою стежкою пустилась у середину темного лісу. Йша дуже довго втома брала верх але всеж таки вона не здалась і вирішила дойти до місця приземлення комети. Пройшло ще декілька хвилин як Пантера замітила не подалік ледве палаючий вогонь.
Підходячи до вогню все ближче і ближче вона замітила що щось там шевелиться і пискливим крикок наче зве на допомогу якесь створіння.
Але допитливість всежтаки взяла верх.
Підійшовши трохи ближче Пантера побачила чотирьох цуценят і одного лоша, що вже борзались між собою. Що б вони нікуди не порозбігались Пантера схопила їх на руки а мале лоша прив'язала на недовгий мотузок за ногу прийнялась чим дужче відходити від того місця.
Всю ніч стомленими ногами та руками пройшла Чорна Пантера але на ранок вона всежтаки зробила невеличкий привал у величезного дуба.
Цуценята спали на руках а лоша вляглося біля її ноги. Пройшов час а може й два як дрімучий ліс почав прокидатися від кромешньої тьми. День наповнювався сонячним світлом а влісі заметушилися звірі та птахи. Доторкнувшись до лиця воїна променем сонячного світла янголи чикали прокинення дочки великого медіума.
-Прокидайся у нас для тебе є послання від самого Бога.
Я відчувала якесь світло навколо себе ,але очі відрити не змогла я була дуже стомлена, але щось у середині мені як наказом проголосило-" вставй для тебе послання".Як не як але прийшлось підняти свої нависші віки. Передімною стояло три янголи один був мабудь найстаршим, а інші помічники. Стомлено але всежтаки я підвелась. вічливо вклонилась і запитала чого їм від мене потрібно, у відьповіть відчулаяк моє тіло почалось наливатись ще незрозумілою для мене енергією, життєвою енергією, а потім я почула лагідний голос янгола.
-Тепер ти медіум, Бог у дарунок дав тобі шість вірних духів.
-Духів, навіщо вони мені?-Я була вражена такими подіями.
-Цих тварин ,що ти несла усю ніч, створила одна особистість.