за порогом шукала долю, неокрилену i щасливу, у кишеню сховала волю та й пiшла проливати зливу. Йшла дощем проливним по свiту, десь припала на землю снiгом... i росою змочила квiти, i звiриним пронеслась бiгом.. забирала печаль i втiху, недовiру i розпач, зраду. щедро так розкидалась смiхом та й казала собi - не впаду! заплела у серцях надiю, оселилась у кожнiй хатi, щоб казати усiм, що вмiе й серед хаосу так кохати, що навколо усе розквiтне й пiсля зливи заграе небо кольорами чарiвних квiтiв... бiльше хаосу там не треба! вона прийде маленьким сонцем, у колисцi спiвати буде, заглядатиме у вiконце, даруватиме щастя людям. Йшла дощем проливним по свiту, десь припала на землю снiгом... i росою змочила квiти, i звiриним пронеслась бiгом..
Дуже нагадує Українку, особливо цими рядками: щедро так розкидалась смiхом та й казала собi - не впаду! Та що з того. вірш мелодичний та гарний. Взагалі, українська мова значно спрощує завдання поета, завдяки своїй мелодійності - залишається тільки відібрати гарні образи. Сам вірш банальний (кажу не з метою образити), та мова малює великий плюс на враженнях від твору. А взагалі, я хотів сказати, що мені дуже подобається дух дочки Олени Пчілки у віршах. Він надає творові свіжості, сили, навіть мужності (тому що писала Українка про мужність, у різних інтерпритаціях).
+1
