Казка Степень критики: за мотивами української народної казки
Короткое описание: за мотивами української народної казки
КОЛОБОК (за мотивами української народної казки) Чи жив на світ, колобок- не знаю, Але бабуся все ж його спекла. Поклала на віконце скраю, Щоб не розбив він раптом скла. І скло зосталось непорушним, Бо той віконечко відкрив. Він був беззахисним і милим... А, бач, утік, в дорогу покотив. Завив наш дід не з голоду, а з жалю, Що більше не побачить колобка. А колобок по полю та по гаю Через бугри й пеньки скака! Аж тут зайчисько звідкілясь стрибає, Кричить, пищить: "Тебе б я з'їв!" Та що робить - наш колобок вже знає: До зайця - скок й почав свій спів. Сидить біля вухатого співає Про те, як баба й дід його пекли... Закрив зайчисько очі та й не знає, Що вже "харчі" його втекли. Біжить і котиться кругленький, Аж раптом - вовк, про їжу натяка. -Ой, Боженько! - став колобок сумненький. Що ж це за доленька така?.. Одну лиш пісеньку я знаю. То що ж, почну й цього дурить! -Послухай, вовче, як співаю! Й прийшла до вовка світла мить... Заслухавсь сірий, підкотивши очі: -От зараз з'їм я співака Й не буду вже голодним серед ночі З бурчанням в животі гасати гопака. Відкрив очиці, рота роззявляє, Аж гульк - той колобок тю-тю... -От хитрий співачок, ну що ж, буває. Піду додому та зварю кутю. А наш хитрунчик вже далеко в лісі. Біжить, кущі й баюри обмина. І раптом прямо на узліссі Стоїть ведмідь і лапу підійма. Узяв кругленького в лапищі, Ніяк не розбере, де в нього голова. А наш герой, як миша на горищі... Та вмить прозрів і пісню завива. Все те ж співа: про бабу й діда, Про зайця й вовка, й як він утікав... Ведмідь заслухавсь (скоро пообіда!), Та не вкурив, на що кругленький натякав. Отямився, як закортіло їсти. Туди-сюди, пропав наш колобок! Зі злості довелося на пеньочок сісти, Чекати місяця й зірок... У колобка ж душа співає, Біжить собі, як той герой. А що попереду, не знає... Котивсь, котивсь і раптом: "Ой!" Лисичка хитра враз дорогу перекрила, Така собі пухнаста, чепурна. -Яка ж ти, - каже, - їжа мила. Тебе я з'їм, я не дурна! Всміхнувсь хвалько й лисиці прямо в вухо Свій спів почав про все, що відбулось. Сестричка спів той слуха, слуха... Сама ж давно змикитила вже щось: -Сідай мені на носа, любий! Нечутно те, що ти співав мені. Почни спочатку, друже круглий, Пропав мій слух ще навесні... Зрадів співак, що пісня його мила, Заліз сяк-так та й нумо завивать! Лисичка ж ротика відкрила, Підкинула хвалька й зубами - хвать! *** Скінчилась казочка про колобка. Мораль же казки ось яка: Не бігай з дому, не хвались, А то й з тобою буде те, що з ним колись...
Коллеги! Это не первый текст на украинском языке. Не могу сказать точно, но еще снег лежал, был на сайте рассказ на укр. языке. Но тот рассказ был в полном смысле шедевром. Писала женщина. Кто то из администрации его не комментируя обругал и посоветовал автору писать на русском. Я попытался было прокомментировать, но вся моя писанини была заброкирована с отметкой- по причине безопасности сайта. Так что в смысле прогресса - прогресс есть. И пишут и комментируют. Другое дело, что хорошего в этой сказке мало. И язык покаверкан и рифма не лучшая и вообше... А хотелось бы ( и вы меня поймете) прочесть тот рассказ еще. И чтобы прокомментировали. Ведь знают же и язык и не только укр. но и белорусский. А еще я тогда удивился - на финском пишут, на английском пишут. А на мове - ругают.
Язык не совсем рассово чистый! Полностью согласна с предыдущим рецензентом. Обратитесь за помощью к стажам грамматики (местным граммар-наци). Тут ведь все так хорошо знают украинский... и древнерусский даже. Просто филологический сайт)
0
