ltЗнаєш як болтить, ніяк не пройде... Ні, не знаєш.... А шкода. Та й сказати не можу, сміливості не вистачить. Хоча, тоді, мабуть, нічого й не зміниться. Ти там, а я - тут. Може, як би не ті сто кілометрів, що між нами, все було б по-іншому. Але, нажаль, це не так. Та й не потрібна я тобі, я ж розумію, але миритися з цим не хочу, точніше не можу. Все одно продовжую тішити себе марними надіями (розуміючи їх безглуздість): може просто зайнятий (або ще щось таке)? Дурепа... Якби знала, що так само сумуєш, чекаєш, може і легше було б. Та все одно це тільки оманливі думки, і сувора реальність, нажаль, зовсім на них не схожа. Я ж бачу: сам не пишеш, не дзвониш, на повідомлення не відповідаєш - які з цього можна зробити висновки? Та може це й на краще. Так я хоча б намагатимусь тебе забути. Хоч і ходитиму ще довго носа повісивши і писатиму сльзливі віршики, але все одно колись заспокоюсь. Сподіваюсь принаймні. А поки що найкращим виходом буде завантажити себе якимись справами(що, взагалі-то, не дуже хочеться робити - не люблю я рутини), а ще краще пошукати пригод. Хоча і це не допоможе до кінця. Все одно ввечері, завершивши всі ті справи і залишившись наодинці з собою, згадуватиму тебе і ті десять годин, що ми так чудово провели разом.... Коротше кажучи, не знаю я що робити. Може піти комусь в жилетку поплакатись? Було б звичайно непогано, та в найближчий час нікому. Всі зайняті, всі поспішають на курси, готуються до екзаменів та ЗНО (що і мені не завадило б, але як завжди ліньки), але найчастіше - на побачення. У всіх весна, у всіх романтика, а я мабуть так усі вихідні і сидітиму вдома. Не знаю, як я їх переживу. Краще вже школа, галаслива юрба, нудні уроки. Тільки б не лишатись наодинці. А може взяти, та надіслати всю цю писанину тобі? Хм... Хотілося б побачити твою реакцію. Та от тількине наважуся. Здавалося б, що мені втрачати? Але все одно не вистачає сміливості. Молживо, колись і зберуся з силами. Але точно не сьогодні, може навіть не завтра. А хотілося б насмілитись.... :) Ну ось, мені вже набагато легше. Ще годину тому здвалося, що от-от з*їду з глузду, та ось, вже майже заспокоїлася. Як все ж таки іноді допомагає виплеснути всі емоції та переживання на аркуш паперу (ну, у моєму випадку на "вордовську" сторінку). Ще й не погано вийшло, доречі (вперше, між іншим, пишу українською). Щкода тільки, що нікому, мабуть, не дам почитати. Ну а поки що, життя триавє :).
пробовала...отстой выходит. Да, собственно, писалось просто по приколу, за 15 минут наспор, короче говоря, экспромт на сопливую тему да и выложила без серьёзных намерений, тоже по приколу
Что ж, в общем неплохо. Есть несколько незначительных повторений (сойду с ума). Можно убрать "послесловие" где речь идёт о том выложить или нет всё это на бумагу (часто встречается у новичков) Придать вид... ну, зарисовки хотя-бы, не привязывая себя к героине. Просто девушка, просто парень, и разлука. Обычный сентиментальный сюжет оч. характерный для определённого возраста, но язык не плох. И САМОЕ ГЛАВНОЕ,СДЕЛАЙТЕ ПЕРЕВОД. Тогда Ваш труд смогут оценить больше людей. Текст не большой и это не сложно сделать.
0
да и выложила без серьёзных намерений, тоже по приколу 
