Короткое описание: Ничего, что я пишу на украинском?
Сьогодні небо нагадує риб’ячу луску. А сонце – око цієї Рибини. А земля – океанське дно. Вночі Риба – небо ілюмінує. Світиться тисячами зір. І звертає до дна свій місячний погляд. А ми нею милуємося. Вважаємо, що колись підкоримо цю Рибину, що зможемо впіймати її за величезного хвоста. «Скільки амбіцій у цих крихітних створінь!»– дум ає Риба і сміється над нами. Хай собі сміється, а ми посміємося разом з нею.
Мої улюблені білі лілеї схожі на мушлі. Троянди у їх різнобарв’ї подібні до актиній. А міста – це коралові рифи. Пропливаючи над ними, Риба усміхається. А ми мріємо плисти поряд із нею.
А
ще Риба любить змінювати шкіру. Зовсім як змія. Вона набирає срібного блиску, заплющує очі та обтрушує зайву луску. Вона осідає дощем чи снігом. Інколи після такого перевдягання Риба сяє. Ми називаємо це сяйво веселкою. Також Риба – небо змінює колір. Блакитний–рожевий–чорний–рожевий.Блакитний–рожевий–чорний–рожевий.І так щодня по колу.
Наша
Риба ніколи не
спить. Вона завжди спостерігає за нами. Проте ми не звертаємо на неї уваги. Ми не поважаємо нашу Рибу –її луска у кіптяві, її боки подряпані. Ми любимо свою Рибу – небо, але не цінуємо.
Ми боїмося наших океанів. Ми хочемо досконало вивчити їх, бо нас лякає невідоме.Океану в якому
плаває Риба ми
теж боїмося.
Можливо, тому що не можемо його побачити. Він надто великий аби ми його бачили. Хоча ми ходимо по
його дну. Та нам ніколи не піднятися на поверхню.
О, родненький язык. Так написано, аж придраться не к чему. Правда, есть повторения. В третьем абзаце слово Вона. И в 4-5 - ми, но не знаю, может, так задумано. Рассказ маленький, но ничего, все понятно. В общем, я бы 5 поставил. За идею.
And death shall have no dominion. Dead men naked they shall be one With the man in the wind and the west moon; When their bones are picked clean and the clean bones gone, They shall have stars at elbow and foot; Though they go mad they shall be sane, Though they sink through the sea they shall rise again; Though lovers be lost love shall not; And death shall have no dominion.
And death shall have no dominion. Under the windings of the sea They lying long shall not die windily; Twisting on racks when sinews give way, Strapped to a wheel, yet they shall not break; Faith in their hands shall snap in two, And the unicorn evils run them through; Split all ends up they shan't crack; And death shall have no dominion.
And death shall have no dominion. No more may gulls cry at their ears Or waves break loud on the seashores; Where blew a flower may a flower no more Lift its head to the blows of the rain; Though they be mad and dead as nails, Heads of the characters hammer through daisies; Break in the sun till the sun breaks down, And death shall have no dominion.
0
