Короткое описание: Решил про экспериментировать и написал зарисовку на украинском языке. Любопытно как получилось. Кто знает укру или родом из укры, прошу пожаловать и прочесть.
Марево запеленало сни, ось ніч нарешті скінчилась. Ніч довжиною в тиждень. Вже хочеться прокинутись та полишити країну Морфея. З головою ринутись в реальні відчуття. Вона не відпускає. Міцно тримає своїми крихітними рученятами. Вони такі теплі та лагідні. З журбою дивиться в мої очі. Знаю що треба йти. Треба відпустити. Маленькі краплини перлин скотилися по щоці. Піймай одну коли вона ледь не впала в безодню, темну та глибоку як мій сон. - Ти ж розумієш. Мені треба йти. Двері відчиняються. Блакитне сяйво охопило цю темінь. І щохвилини стає яскравіше. З ним і ти зникаєш. Стаєш прозорою. Зникаєш як імла. В долоні лежить краплина її сльози. - Ми ще зустрінемось? – наївне запинання, вона і сама знає відповідь. - Безумовно, - тихо та сумно промовив їй – проте, не думаю що це буде скоро. Можливо, через багато років. Можливо, вже завтра. - Я буду чекати, - тихо прошепотіла вона. - Я знаю. Тільки зрозумій мене. Я буду намагатися най довше з тобою не зустрічатися. Намагатимусь уникати тебе, до тих пір поки зможу дихати. - Я розумію… - вона пильно подивилась в мої очі – мені було добре з тобою… Ти один з небагатьох хто був зі мною більше тижня. Інші з’являлися на мить і танули… Мені не вистачає розмов… - голос її затремтів, - Я найсамітніша з усіх хто може існувати. - Мені шкода… Дійсно шкода… Я не можу нічим завадити. Лише співчувати. Можливо тобі буде легше від почуття, що я завжди поки живу, буду пам’ятати тебе. Згадувати яка ти насправді. Спокійна, тепла, ніжна. Буду пам’ятати твої обійми – міцні та ніжні, твої руки – теплі та лагідні, твої очі – проникливі та сумні. Я один буду посміхатися згадуючи тебе. Не буду боятися зустрічі з тобою. Можливо, я сам вирішу тебе відшукати. Можливо, мені знову захочеться відчути твої обійми. Вона стала майже прозорою. Ось-ось зникне. Яскраве світло почало неприємно осліплювати. Поки не заполонило весь простір. Я розплющив очі…
Сразу поняла о чём. Долго пытаась избавиться от чувства, что это моя зарисовка, ибо уже третий раз у меня что-то подобное "пишется", оказывается, не одна я такая) И , не знаю почему, но ваша работа мне понравилась.
Ощущения тут могут быть только эмоциональные и то слабые, а вот тактильных не может быть вообще никаких. Только тепло. Этот кусочек написал чтоб проэкспериментировать получиться ли у меня на укр писать. И любопытно я вот сам не вижу, но может кто-то заметит - есть ли тут суржик?)
Міцно тримає своїми крихітними рученятами. - первая мысль о ребенке лет двух - трех вцепившегося в парня. Понятно было в момент его обещания - пока я дышу мы с тобой не увидимся, что говорит он со смертью, тема не нова, но в столь коротком обрамлении она ярка и выразительна. Неплохая зарисовка для набивки левелапа. наївне запинання, вона і сама знає відповідь. - может зайве питання? она ведь уже знает ответ.
Недосказанность в этом тексте +. Короткая история о переменчивой любви.
Маленькі краплини перлин скотилися по щоці штамп
Спокійна, тепла, ніжна. Буду пам’ятати твої обійми – міцні та ніжні, твої руки – теплі та лагідні, твої очі – проникливі та сумні. слишком односложные предложения. Мало эмоций.
Яскраве світло почало неприємно - избегай конструкций с разными начинаниями. Лучше просто: ослепил.
Про кому четче.. только как это написать. У меня повествования от лица ГГ и он врятли понимает что он в коме. Для него это сон, и он не представляет сколько по времени он длится.
0
